Київ
Київ був пересадним пунктом в подорожі з Познані до Рівного. Вранці я прилетів до аеропорту Жуляни й мав кілька годин на те, щоб хоча б трошки побачити місто.
Загалом, на момент створення допису, я відвідував Київ дуже мало разів, а це єдиний раз, коли я був сам й коли мав хоча б мінімальну можливість походити й пороздивлятись околиці. Дивно — Київ я дуже люблю, але при цьому нормально відвіданим його назвати не можу.
Огляд Києва складався з двох частин: піша дорога від Жулян до станції метро Васильківська й прогулянка кількома вулицями безпосереднього центра з дорогою до залізничного вокзалу.
Стелла, котра зустрічає прибулих до Жулян.
Територія авіаційного університету.
Україна славетна.
Гугл карти мене повели найкоротшим шляхом до Васильківської. На дорозі чомусь розкидані шини.
Далі взагалі починаються пейзажі, котрі заставляють засумніватись, що ти досі в столиці. Що цікаво — рух відносно оживлений для такої дороги.
Через 5–10 хвилин цивілізації стає більше. Росте новий Київ.
Зона санітарної охорони.
Пам’ятник радянським солдатам.
Ще за 10 хвилин ходьби від попередніх висоток.
Церква.
Приватний сектор.
Тут новий Київ вже майже виріс.
Люблять в Києві шини.
Промоб’єкт (і шини :)
Перед центром з Хрещатиками й Майданами, ще трошки київських вайбів.
Біля метро.
Хрещатик.
Витя, верни деньги!
Церква раз.
Церква два.
Є в центрі також й трохи старої архітектури.
Пам’ятник Лисенку.
Обожнюю Київ.