Ліберець
Ліберець — місто на півночі Чехії недалеко від польського та німецького кордону. В місто я потрапив трохи випадково. Тобто вранці я ще не знав, що в обід буду в Ліберці. Загалом спочатку ми збирались поїхати до Харрахова — міста при самому кордоні з Польщею. До Харрахова зі Шклярської Поремби, де ми проживали, їздить електричка. Але кінцева станція знаходиться в Ліберці. І я собі подумав, чому їхати в маленький Харрахов, в якому крім курортів і ще одного скляного заводу мало що є, коли можна поїхати в Ліберець, колишній Райхенберг, столицю Ліберецького краю і центр німецького Судетланду до кінця другої світової війни. Так ми й потрапили до Ліберця. Трохи схожа історія з Пазевальком, де я спочатку хотів просто до кордону потрапити.
Загалом місто доволі стандартне для країн центрально-східної Європи. Мало чим відрізняється від сусідніх міст по польській стороні кордону.
Люк.
Трамвай. Видно, що принаймні колись в місті була також вузькоколійка.
Гарний будинок.
Одна з головних вулиць в старому місті. Так само, як і в Шклярській Порембі, в Ліберці не потурбувались про дизайн-код, тому все, що нижче другого поверху виглядає нехлюйно.
Провулочок. В Чехії прикольні люди на знаках.
Розкішна ратуша. Трохи неприродньо виглядає для такого відносно не великого міста.
Архітектура. По фото абсолютно не скажеш, що це за країна. Ясно, що десь в Європі. Але це може бути і Чехія, і Польща, і Німеччина, і Франція, і Швеція і будь-яка інша країна західної чи центральної Європи.
Зупинка «не така, як всі».
Раніше я думав, що робити подвійну нумерацію будинків це суто празький загін. Але судячи з усього в усій Чехії прийнята така система. Я її розумію так, що кожен будинок має свій номер в рамах вулиці і цілого міста (або району, чи кварталу, не знаю). Червоний це певне номер будинку на вулиці, бо вулична табличка також червона. А синій це вже якийсь інших номер. Мабуть для якихось технічних речей, чи комунальних служб це зручно, проте для прибулих або ширше — не жителів Чехії — система може викликати нерозуміння.
Робити червоні вуличні таблички також припускаю загальночеське явище (так само в Польщі було прийнято робити сині таблички).
Гідрант.
Ще один провулок. На горизонті проглядаються Судети.
Стандартна модель ліберецького смітника (і заодно й паркомату).
Прикольна типографія. «Наївний театр».
Гарне піксельне оздоблення.
В місті ще є зоопарк, замок і мабуть багато інших цікавих речей, але ми не мали аж так багато часу на прогулянку, тому обійшли найважливіші речі за кілька годин і вернулись назад в Порембу.