Саме місто є суто туристичним. Складається відчуття, що переважаюча частина міста в тій чи іншій мірі обслуговує туристів. По всьому місту розмістилися численні готелі, центральна вулиця переповнена сувенірними лавками, кафе, барами та ресторанами. Всюди гуляють туристи. Можна сказати, що гори це містоутворюючий заклад для Шклярської Поремби.

Місто дуже зелене й майже всюди видні гори.

Механізм, який піднімає на гору.

Місто має чітко виражену гірську архітектуру. Вона проявляється в деревʼяності будинків, в масивності дахів, а також часто в складній геометричній формі.

Цей будинок взагалі чемпіон. Такий собі будинок з привидами.

На центральній вулиці можна зустріти доволі конвенційні камʼяниці. В очі кидається відсутність дизайн-коду міста. Кричущі вивіски виглядають дуже неохайно.

Школа.

Адресна навігація не дуже гарна.

Розкішний костел.

Також розкішний ліхтарний стовп. Мені в ньому подобається прямокутна форма основи, а також її структура. Форма самого ліхтаря також гарна.

По всій Шклярській Порембі розмістили таких металевих, кованих звірят. В Польщі такі обʼєкти стали вже традицією. Початок цій традиції дав звісно Вроцлав зі своїми гномами.

Ще в центральних частинах міста люблять прикрашати вуличні ліхтарі кошиками з квітами — просто, щоб було гарно.

В місті також є закинутий скляний завод.

Місто мені сподобалось, хоч я й не знаю, чи хотів би жити десь, де треба постійно ходити в гору та вниз.