Мазури
Мазури — історико-географічна земля, котра знаходиться в північно-східній Польщі. До війни це була південна частина Східної Пруссії Німеччини. Після війни північна частина разом зі столицею Кенігсбергом відійшла до СРСР (зараз це Калінінградська область Росії), південна частина, своєю чергою, відійшла Польщі.
Мазури відомі в першу чергу своїми озерами. На них ми й приїхали.
П’ять днів ми провели в глушині. Ця поїздка дозволила краще зрозуміти польське село. Цікавим також було спостерігати сліди німецького перебування на цих землях, котрих лишилось не так і багато і абсолютно не у явному вигляді.
Загалом ми відвідали три села, одне з них в Україні мало б статус смт.
Венжувка (типу Зміївка)
В малих селах немає вулиць, просто є назва села й номер будинку. Будинок від будинку можуть знаходитись на великій відстані, тому покажчики показують не вулиці, а напрямок до конкретних будинків.
Реклама агротуризму (для Плацувки, я робив сайт.)
Увагу привертає приємна стара понімецька кладка на даху.
Класна табличка на дереві.
Місцями зустрічаються знищені будівлі. Але таке можна й у Німеччині побачити.
Краєвиди місцями віндовсекспішні.
Власне озеро.
Польська глуш в одному фото.
Видміни (заслговує на статус смт)
З Венжувки до Видмін можна доїхати автобусом (про це ми на момент походу не знали) або дійти пішки за 40–50 хвилин.
Тут вже є конвенційні вулиці й не дуже конвенційні вуличні таблички.
Греко-католицька церква. Більш всього, що вона була свого часу побудована для українців, котрі були виселені з прикордонних між Польщею та УРСР територій по стороні Польщі, в рамах операції «Вісла». Але це не точно. Не перевіяв. Але факт фактом — на кладовищах відносно не рідкими є українські прізвища, хоча й не більшість, то так.
Є навіть квартирні будинки. Чомусь в Польщі дуже люблять багатоквартирні будинки малювати в жовтий колір.
Стара залізнична станція.
Якийсь будинок на центральній площі.
Дім пробоща (настоятеля місцевого костелу).
Краєвиди.
Старе Юхи (Юха це твариняча кров старопольською)
Це село припало до душі найбільше.
Модель смітника Р2-Д2, як у Щецині.
Пам’ятний гідрант.
Я ще такого в інших місцевостях не бачив, але в Старих Юхах на навігаційних табличках відразу, крім вулиці, подається і якийсь прикол, який на цій вулиці є. Зручно й класно. Вважаю, що так треба робити всюди.
Чолов’яга прибирає зарослі з річки.
Навіть паровоз є!
Центр.
Ще один гідрант.
Німецькі будинки. Якісь в кращому стані, якісь в гіршому, якісь з новою та не гарною кладкою, а якісь зі старою та гарною, але єдиний стиль проглядається.
Досхочу поплавати не вийшло нажаль, тому що практично кожен день йшов дощ. Але навіть ті пару разів були чудові.