Навігація з гарними заокругленнями. Двосторонні таблички приємно сходяться на кінці.

Дорожні покажчики також заокруглені.

Місто колись належало до Ганзи. З іншим ганзейським містом, Гданськом, Щецин ріднить велика кількість архітектури з червоної цегли. Протягом допису це буде видно. Різниця тільки в тому, що в Гданську архітектура створює більш цілісну картину. В Щецині своєю чергою старі будинки часто перемішані з соціалістичною забудовою. На жаль Щецин, так само як і Гданськ сильно постраждав під час Другої Світової Війни.

Найвірогідніше це колись були стайні.

Адресна табличка.

Моделі смітників схожі на Р2-Д2.

Червоний костел контрастує з житловими будинками.

Зупинка.

Старе місто, котре не є насправді старим, тільки відновленим. Але на жаль грошей, видимо, в Щецина було менше ніж в Гданська, тому виглядає все дешевше й провінційніше. Щецин є одним з небагатьох міст в яких я бував, де старе місто можна сміло пропускати.

Місцями, однак, трапляються гарні будівлі, як от та жовта гостроверха.

Тут теж гарно.

Німецька будівля з псевдофасадами, котра має робити її візуально більшою.

З тильної сторони вміло маскують кондиціонери.

Ще вуличка.

В місті є навіть замок (я в середині стін).

Дуже гарний електроящик.

Середмістя.

Місто знаходиться біля самого кордону з Німеччиною, тому сюди приїжджає доволі багато німців. В середмісті є костел, де є такий цікавий інформаційний стенд. Польською мовою написано, що відбувається збір на відбудову костелу з розміром базового внеску в 8 злотих (чи 2 євро). Інформація подана тільки польською, через що німці, котрі заходять до костелу думають, що 2 євро це ціна входу. Збоку є відразу каса, де можна купити сувеніри й більшість німців йдуть туди думаючи, що треба заплатити за вхід. Цікаво, чи говорять їм на касі, що платити не обов’язково?

Щецин називають Парижем півночі. Все через широкі, та довгі проспекти, котрі тягнуться через все середмістя. Цим місто є споріднене з Лодзю.

На одній з будівель знаходиться така мегалампа.

Місто до кінця війни було в складні Німеччини. Місцями де-не-де ще проглядаються старі німецькі написи на стінах (як у Вроцлаві).

Багато написів (див. навігацію на початку) дублюються англійською та німецькою (в Зеленій Гурі так само).

Пошта.

Парк. По місту стоять старі довоєнні гідранти, котрі виглядають дуже помпезно.

Брама.

В середмісті дуже багато костелів. В одному з них до нас підійшов хлопець східної зовнішності, котрий виявився іранцем-християнином, що є досить неочікуваним для Ірану. Він питав адрес того костелу.

Поза центром є величезне кладовище, котре є більше ніж найбільші парки в деяких містах. Зрештою містяни й використовують кладовище для прогулянок чи пробіжок. На самому кладовищі є велика каплиця, котра також є більшою ніж багато костелів чи церков.

Пам’ятник з гарною типографікою.

Ще один пам’ятник з гарною типографікою, хоч і в зовсім іншій стилістиці.

Ще в Щецині є гарна набережна та верфі.

Території верфі змінюють свій лик. Багато місць, котрі раніше виконували промислову функцію зараз перетворюються на ресторани та культурні місця. Проте закинутих будівель поки вистачає.

Місто мені сподобалось.